Якщо працівник працює за основним місцем роботи та отримує зарплату за неповний робочий час, роботодавець може нарахувати йому заробітну плату нижчу за мінімальну. Водночас єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у такому випадку розраховується не від фактично нарахованої зарплати, а щонайменше від розміру мінімальної заробітної плати.
Якщо ж працівник працює не за основним місцем роботи, ЄСВ нараховується на фактично нарахований дохід.
Головне коротко
- неповний робочий день або тиждень можна встановити за домовленістю між працівником і роботодавцем;
- зарплата при неповній зайнятості виплачується пропорційно відпрацьованому часу;
- тому зарплата може бути нижчою за мінімальну;
- за основним місцем роботи ЄСВ потрібно нарахувати не менше ніж на мінімальну зарплату;
- для працівника не за основним місцем роботи ЄСВ нараховується на фактичний дохід;
- для працівників за трудовим договором із нефіксованим робочим часом ЄСВ також нараховується на фактичну базу незалежно від її розміру.
Чи можна платити менше мінімальної зарплати
Так, якщо працівник офіційно працює неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Стаття 56 Кодексу законів про працю України дозволяє встановлювати неповний робочий час як під час прийняття на роботу, так і згодом за домовленістю між працівником та роботодавцем.
Оплата праці в такому випадку здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Наприклад, якщо працівник працює на 0,5 ставки, його зарплата може становити половину мінімальної заробітної плати, якщо саме така сума відповідає фактично відпрацьованому часу.
Тобто вимога про мінімальну зарплату застосовується з урахуванням встановленої працівнику тривалості робочого часу.
Але ЄСВ за основним працівником рахують інакше
Для ЄСВ діє інше правило.
Якщо працівник працює за основним місцем роботи, роботодавець розраховує ЄСВ як добуток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний місяць, та ставки ЄСВ — навіть якщо працівник фактично працював неповний робочий день.
Тобто ситуація може виглядати так:
| Показник | Працівник на неповній зайнятості |
|---|---|
| Фактична зарплата | Може бути нижчою за мінімальну |
| База для ЄСВ за основним місцем роботи | Не менше мінімальної зарплати |
| ЄСВ | Розраховується із відповідної бази |
Таким чином, менша зарплата через неповний робочий час не означає автоматичного пропорційного зменшення ЄСВ за основним місцем роботи.
Якщо це не основне місце роботи
Для працівника, який працює не за основним місцем роботи, правило інше.
У такому випадку ставка ЄСВ застосовується до фактично визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Тобто якщо працівник отримав невелику суму за роботу за сумісництвом, ЄСВ нараховується саме на цю суму, а не на мінімальну зарплату.
Окреме правило для нефіксованого робочого часу
Такий самий підхід до фактичної бази застосовується до працівників, які працюють за трудовим договором із нефіксованим робочим часом.
У цьому випадку ставка ЄСВ застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Що потрібно запам’ятати роботодавцю
При неповній зайнятості важливо розділяти зарплату та ЄСВ.
Працівнику за основним місцем роботи можна нарахувати зарплату нижчу за мінімальну, якщо він працює неповний робочий час і оплата відповідає фактично відпрацьованому часу.
Водночас ЄСВ за такого працівника розраховується з мінімальної зарплати, незалежно від того, що фактично він працював лише частину робочого часу.
Для працівників не за основним місцем роботи та працівників із нефіксованим робочим часом ЄСВ нараховується на фактичну базу.
Отже, для правильного розрахунку ЄСВ роботодавцю насамперед потрібно визначити статус працівника — основне чи неосновне місце роботи — та вид трудового договору.
